Запобігання та протидія булінгу
Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінг.
Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян) – це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини. Прикметною ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи. Навіть удома жертву можуть продовжувати цькувати через соціальні мережі.
📊 Булінг в Україні
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі: 10% – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу.
Жертви й ініціатори булінгу
Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань, а також агресори, які є ініціаторами. Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість.
Зазвичай об’єктом знущань вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Найчастіше жертвами стають діти, які мають:
- фізичні вади (носять окуляри, погано чують, фізично слабкі);
- особливості поведінки (замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні);
- особливості зовнішності (руде волосся, веснянки, надмірна худорлявість чи повнота);
- недостатньо розвинені соціальні навички (часто не мають близького друга);
- страх перед школою та неуспішність у навчанні;
- захворювання: заїкання, дислалія, дисграфія;
- знижений рівень інтелекту, або навпаки — високий інтелект, обдарованість;
- слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні речі).
Форми та види булінгу
Види булінгу можна об’єднати у групи словесного (70% випадків), фізичного, соціального й електронного (кібербулінг). Найпоширеніші форми:
- Словесні образи, глузування, погрози.
- Образливі жести або дії.
- Ігнорування, бойкот, ізоляція.
- Вимагання або пошкодження особистих речей.
- Фізичне насилля (удари, штовхання).
- Приниження в інтернеті та соцмережах (кібербулінг).
Наслідки шкільного насилля
Жертви переживають важкі емоції – приниження, сором, страх, розпач і злість. Булінг негативно впливає на соціалізацію, спричиняючи:
- Неадекватне сприймання себе: занижену самооцінку, комплекс неповноцінності.
- Негативне сприймання однолітків: самотність, часті прогули у школі.
- Неадекватне сприймання реальності: підвищену тривожність, фобії, неврози.
- Девіантну поведінку: схильність до правопорушень, залежностей, суїцидальні наміри.
Як реагувати та діяти?
🛡 Поради для дітей та підлітків
Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих. Старші діти можуть спробувати впоратись із ситуацією самостійно:
- Ігноруйте кривдника. Зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Це не боягузтво, а збереження емоцій.
- Використайте гумор. Цим ви можете спантеличити агресора.
- Стримуйте гнів. Говоріть спокійно і впевнено. Покажіть силу духу.
- Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу.
- Не соромтеся говорити. Обговорюйте такі ситуації з людьми, яким довіряєте.
👨👩👧 Що можуть зробити батьки
Якщо дитина підтвердила, що стала жертвою булінгу, найважливіше — дати їй відчуття підтримки. Скажіть їй:
Не залишайте ситуацію без уваги. Зверніться до класного керівника або директора. Найкраще — написати офіційну заяву. Якщо школа не реагує — звертайтеся до поліції.
👩🏫 Що можуть зробити вчителі
Вирішальна роль у боротьбі з булінгом належить учителям за підтримки школи та батьків:
- Усі мають дійти згоди, що цькування є неприйнятним.
- Спільно з учнями треба виробити позитивні правила поведінки у класі.
- Жоден випадок та скаргу не можна залишати без уваги. Реакція має бути негайною.
- Потрібно вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого та обов’язково поговорити з кривдником (бажано за участі психолога).
- Поясніть учням, що пасивне спостереження надихає агресора. Свідки повинні захищати жертву та кликати дорослих.
- Впровадьте безпечні механізми повідомлення про насильство (з дотриманням конфіденційності).